Життя поквапливо біжить, Вже тепле літечко спливає І долі вирішальна мить Нового сенсу набуває. Пора осіння настає І незбагнене - піддається Частіше калатає серце І час потроху відстає. Годинник задрімав, чи що? А, може, зупинився зовсім? Напевно, це чаклує осінь - Клубами сходить пар з річок, І понад ставом білий дим, Дерева - наче у вуалі... Дарунок світлої печалі - Ще декілька погожих днин.
|