ЖІНКА. Г.Чубач. Нехай мені доля вготовила муки. Не камінь на плечі,а цілий обвал. Я буду до щастя простягувать руки, Я буду молитись на свій ідеал. Нехай моя доля знесилено плаче, Карає і мучить нестерпним життям. Я-все-таки сильна,я щось таки значу Я світ цей дивую красивим дитям. Накотяться біди-повинна здолати. Підкотиться туга-повинна мовчать. Немеркнуче світло:я-ЖІНКА,я-МАТИ, Запалена Богом остання свіча. І хто мене кине-покинутим буде. Хто словом осудить-осудиться сам. Земна і небесна-такою пребуду! Такою достанусь грядущим вікам.
